ГЕРБÓВНИКИ – зб. з малюнками і описами гербів та родоводами їхніх власників.

З’явилися в середньовіччі, коли на лицар. турнірах герольди-глашатаї представляли учасників, орієнтуючись тільки на зображення їхніх гербів. Нерідко ці представлення велись у віршовій формі. Один з найраніших Г. – Цюріхський (14 ст.). У Польщі були відомі Г., складені І. Длугошем (15 ст.), В. Папроцьким (16 ст.), С. Окольським та В. Віюк-Кояловичем (17 ст.), К. Несецьким (1728–1743; у 4 тт.). В них знайшли відображення і роди укр. шляхти. В Росії Г. з’явилися в кін. 16 – на поч. 17 ст. і особливо поширилися в 17–18 ст. Г. є цінним довідковим матеріалом для вивчення давньої л-ри, зокрема геральдичної поезії.

Тв.: Herby rycerztwa polskiego. Przez Bartosza Paprockiego zebrine. W Krakowie, 1584; Гербовникъ дворянскихъ родовъ Царства Польскаго. Варшава, 1853. Ч. 1

Літ.: Єрємєєв І. Герби української шляхти. К., 2023; Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник. СПб., 1914; Савчук Ю. «Золота Книга Українського Лицарства» // Енциклопедія історії України. К., 2005. Т. 3.

Колосова Вікторія