ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС («Кройника...») – анонімна пам’ятка укр. історіогр. л-ри 1-ї пол. 17 ст. Відомий у кількох копіях, основну з яких переписав 1670 в Густинському монастирі під Прилуками ієромонах Михаїл Лосицький, подавши цікаву передмову про те, «для чого каждому чоловікові читання гісторій єст барзо потребно». Ймовірно, що Г. л. уклав бл. 1623 – 27 у Густинському монастирі Захарія Копистенський.

Літопис розповідає про історію України від часів Київ. Русі до 1597 включно. Розповідь починається хронографічним оглядом подій від «створення світу» до заснування давньорус. держави. В огляді особливу увагу приділено легендам про походження і подвиги слов’ян. Давньорус. частина Г. л. близька змістом до Іпатіївського літопису; в стислому огляді подій за 1300 – 1598 автор спирається на свідчення літописів Великого князівства Литовського та польс. хронік, а також на житія святих та усні перекази. Заключні розділи Г. л. – «Про походження козаків», «Про запровадження нового календаря», «Про початок унії» – є по суті короткими полемічними трактатами. Антикатолицька, антиуніатська та антипротестантська тенденції відчутні і в ін. місцях хроніки. Істор. концепція автора Г. л. позначилася на «Патерику» Сильвестра Косова, на обробках житій Ольги і Володимира, а також на «Синопсисі» та інших творах української історіографії 17–18 ст.

Тв.: Полное собрание русских летописей. Т. 2. СПБ, 1843; Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки. К., 2006.

Літ.: Єршов А. Коли й хто написав Густинський літопис? // ЗНТШ. 1930. Т. 100, ч. 2; Иконников В. Опыт русской историографии. Т. 2, кн. 2. К., 1908; Історія української літератури: У 12 т. К., 2014. Т. 2; Марченко І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). К., 1959; Мишко Д. Густинський літопис як історичне джерело // Український історичний журнал. 1971, № 4; Мыцык Ю. Украинские летописи XVII века. Д., 1978.

Крекотень Володимир