АФАНÁСІЙ АЛЕКСАНДРÍЙСЬКИЙ (Αθανάσιος Αλεξανδρείας, Афанасій Великий; бл. 295, Александрія, Єгипет – 373, там само) – давньогрец. теолог і церк. діяч, письменник, Отець Церкви.

Представник Александрійської богослов. школи. Учасник Нікейського Собору (325). Виступав проти аріанства, відстоюючи чистоту віри, зокр. догмат про Пресвяту Трійцю, єдиносутність Бога-Отця і Бога-Сина. За свої погляди часто перебував у вигнанні. За стійкість у вірі отримав ім’я Великого.

Автор догматичних, полемічних і апологетичних творів, коментарів до Біблії, аскетичних настанов, листів. Вагоме значення у полеміці з аріанами мали трактати «Про воплочення…», «Виклад віри»; істор. твори «Апологія проти аріан», «Апологія втечі», «Історія аріан, або лист для монахів». Богослову належить життєпис Антонія Великого («Про життя св. Антонія Єгипетського»), в якому описані аскетичні подвиги святого. Твір став взірцем для агіографії Київської Русі. За його зразком написана низка монаших житій.

Ім’я А. згадується вже в Літописі руському під 989 у списку осіб, делегованих на перший собор проти Арія в Нікеї. Твори А., зокр. коментарі до псалмів, «Тлумачення на Символ віри», «Слово про втілення Бога Слова» та ін., відіграли важливу роль у екзегетичній традиції давнього укр. письменства. Їхня рецепція відображена у києворус. рукописних зб. 12–13 ст., а також у творчості окремих авторів 16–17 ст., зокр. Г. й М. Смотрицьких, І. Потія та ін.

Літ.: Історія української літератури: У 12 т. Т. 1. Давня література. К., 2014; Лаба В. Патрологія. Життя, письма і вчення Отців Церкви. Рим, 1974; Левченко Н. Біблійна герменевтика в давній українській літературі. Харків, 2018; Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Т. 40. К., 1983.

Григорчук Юлія