АНТИФÓН (грец. ἀντίφωνος – той, який звучить у відповідь) – жанр церк. піснеспіву, в якому псалми почергово виконують два хори, або соліст і хор.

У символіці Літургії антифонний (навперемінний) спів відображає славословлення Бога двома хорами ангелів. Запровадження А. в сх. христ. традицію приписують антіох. єпископові Ігнатієві Богоносцю, у зх. – мілан. єпископу Амвросію Медіоланському. У церк. практиці А. набули поширення з 4 ст. Найчастотніші – ті, які виконуються на Літургії. З-поміж них розрізняють три групи: повсякденні, недільні і святкові. Окремо існують степенні А., які виконують на недільній утрені перед Євангелієм. Основу А. становлять псалми: повсякденні А. утворені з 91, 92 і 94 псалмів, недільні – з 65, 102 і 145, степенні – з 119–133. До 9 ст. в А. співали цілі псалми, опісля – тільки вибрані з псалмів вірші. А. властива тричленна структура: кожен а. складається з трьох віршів, у Літургії вони розмежовані приспівом.

В укр. церк. традицію антифонний спів увійшов з Візантії. Серед літ. пам’яток 12–18 ст. А. зафіксовані в Октоїху, Служебнику, Тріоді, Часослові, Ірмологіоні. Перекладачами А. на церковнослов’ян. мову були св. Кирило і Методій, яким належить переклад Октоїха. З найдавніших рукописних джерел А. наявні в пергаментному Служебнику 12 ст. й Віденському Октоїху 13 ст. В Україні перший друкований Октоїх виданий у Дермані (1604) й містить тексти А. на кожний день тижня. У 17 ст. А. зафіксовані в Ірмологіонах – зб. піснеспівів із нотами. Поширені в богослужбовій практиці, А. сприяли розвитку укр. реліг. поезії та засвоєнню кращих взірців візант. гімнографії.

Літ.: Антонович М. Візантійські елементи в антифонах Української Церкви // Musica sacra. Л., 1997; Джиджора Є. Гімнографія Київської Русі XI–XIII сторіч: структурне ціле канону мінейного циклу. О., 2018; Катрій Ю., о. Божественна Літургія – джерело святости. Торонто; Нью-Йорк, 1997; Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. Л., 2001; Рудейко В. Степенні антифони в контексті недільної утрені // Історичне релігієзнавство. Л., 2010. Вип. 3; Федорів Ю. Пояснення церковних богослужень і святих тайн. Торонто, 1976; Юсипів Н. Музично-структурні особливості осмогласних антифонів «Бог Господь» // Українська музика. Л., 2012. Вип. 2.

Григорчук Юлія